• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Всеобуч для батьків
• Привчайте дітей до праці!

Консультація для батьків

Тема: Привчайте дітей до праці

Шановні батьки!

Ви спіткнулися об чергову іграшку, посковзнулися на калюжі невідомого походження, розчавили недоїденого і кинутого на під­лозі бублика, а власні наручні годинники знайшли, наприклад, у каструлі!.. Просто у вас росте чарівна дитина! З чого потрібно почати, щоб потім гордо і з захопленням розповідати подругам про те, як ваша дитина вчора самостійно розігріла обід, перемила весь посуд, пропилососила квартиру, витерла пил і полила квіти?

Починаємо з себе

А почати потрібно як завжди з себе. Не секрет, що маленька людина, немов губка, вбирає все, що відбувається навколо. І най­більше на формування характеру дитини впливає сім'я. Для того щоб дитина розуміла, що таке порядок, вона має спостерігати його день у день. Спочатку давайте розберемося, що ми розуміємо під словом «порядок». Для цього слід просто поглянути на квартиру після генерального прибирання: чиста підлога, блискучі дзеркала і сяюча сантехніка; стрункі ряди книг і акуратні стоси паперів; посуд вимитий, одяг у шафі, іграшки, в коробках, пил відсутній і все на своїх місцях. Ну а для того, щоб порядок «був», його по­трібно підтримувати. Отже, регулярно прибирати речі, мити по­суд після їжі, чистити взуття і вішати одяг у шафу. Бажано, щоб дотримувати чистоти й охайності прагнули всі члени родини і ро­били це систематично. У цій ситуації маляті буде легше засвоїти подібні правила, з часом вона почне сприймати домашні обов'язки як належне. Однак, для досягнення заповітної мети цього недо­статньо.

Спільна діяльність

Привчити до порядку дитину потрібно в процесі спільної ді­яльності. Не сподівайтеся, що одного разу у вашого малюка, рап­том ні з того-ні з сього, з'явиться пристрасть до чистоти. З іншого боку, якщо невпинно повторювати: «Ти повинен прибрати в кім­наті!», «Прибери іграшки!», «Ти майбутня господиня! Ти повинна допомагати мамі!»,«Як тобі не соромно?»,«Ти мене не любиш, якби любив — вимив б посуд!» тощо, у дитини не тільки виро­биться стійка неприязнь до прибирання зокрема і до порядку вза­галі, але в неї також може розвинутися стійкий комплекс вини, який буде супроводжувати його все життя. А це, у свою чергу, вже серйозна психологічна проблема. До того ж, спостерігаючи за вами і розуміючи, що прибирання — це привілей дорослих, ди­тина може елементарно злякатися того, що не впорається з таким відповідальним дорученням, коли одного разу їй запропонують прибрати самостійно власні речі. Саме тому необхідно допомагати малюкові, підтримувати його на шляху засвоєння нових навичок. І лише після того як ви зрозумієте, що малюк вже досить добре справляється з дорученими йому справами, можна поступово до­ручати йому відповідальність. Часто батьки припускаються такої помилки: «Ти повинен сам прибирати свої іграшки», — говорять вони малюкові. Але якщо мама або тато жодного разу не показа­ли, як це робити, не спробували разом з дитиною скласти їх у ко­робку, то як малюк зрозуміє, чого від нього вимагають? Не можна забувати, що наші діти — істоти надзвичайно консервативні, все нове і невідоме їх зазвичай лякає і насторожує. Дитина приходить у незнайомий світ, і єдиний доступний їй спосіб пізнання — це спостереження за тим, як поводимося ми, дорослі. Наслідування є основою соціальної поведінки дитини. Це означає, що маляті необхідно пояснювати і показувати, як і що потрібно робити. Чи­мало батьків скажуть: «Але ж він же зовсім маленький! Все одно нічого не розуміє!» Але повірте, якщо ви на хвилину забудете про дитячі пісеньки і потішки і спробуєте серйозно розповісти, звід­ки береться пил, ви зможете привернути увагу навіть піврічного малюка. До того ж, це буде чудовою гімнастикою для вашої уяви і тренуванням на майбутнє: хто знає, можливо, за кілька років вам поставлять те саме запитання?! Ваш малюк розсипав що-небудь або пролив? Не сваріть його, він напевно зробив це не навмисно. Поясніть, що сміттю на підлозі не місце, покажіть віник, дайте за нього потриматися, розтлумачте, для чого він потрібен, або до­звольте разом з вами повозити по підлозі мокрою ганчіркою, адже це таке задоволення! Розкажіть, чому ви складаєте одяг на поли­ці і навіщо прибираєте каструлі, сковорідки і ополоники у шафу, або що за дивна штуковина — праска. Зрозуміло, подібні «світ­ські розмови» не навчать вашого малюка відразу прати, підмітати і прасувати, однак вони дозволять йому сприймати хатні турботи як невід'ємну частину повсякденного життя, зрозумілу не тільки «Всемогутнім Дорослим», але і йому теж. До того ж, давно відо­мо, що чим раніше ми починаємо спілкуватися з малюками, чим багатше і насиченіше це спілкування, тим сприятливіше це по­значається на подальшому розвитку маленької людини. Почавши разом з малюком прибирати розкидані іграшки, ви одного разу помітите, що він сам непогано це робить. Тоді спробуйте ненадовго відлучитися і спостерігайте за дитиною. Якщо малюк не розгубив­ся і продовжує займатися спільно розпочатою справою, отже, він цілком готовий до того, щоб прибирання іграшок стало його по­вноцінним обов'язком. Ваше завдання тепер полягає в тому, щоб поступово і непомітно для малюка відсторонитися від цього занят­тя. І коли, нарешті, він від початку і до кінця прибере свої іграш­ки, похваліть його, скажіть, який він став самостійний і дорос­лий. Урочисто оголосіть, що відтепер це його почесний обов'язок.

Коли почати?

Батьків, звичайно, хвилює питання про т£, коли ж найдореч­ніше починати привчати дитину до порядку. Ви можете потроху займатися з малюком вже відтоді, як він навчився добре сидіти і здійснювати прості маніпуляції з предметами: утримувати бряз­кальце, розглядати його, перекладати з однієї долоньки в іншу, тобто вже в 7-9 місяців. Сядьте поряд із ним. Візьміть коробку і кілька невеликих предметів, які легко утримати в маленькій ди­тячій ручці. Покажіть малюкові, як це весело — кидати їх у ко­робку. Бажано, щоб вибрані іграшки були добре знайомі дитині. Це сприятиме концентрації уваги на самому процесі гри, а не на предметах. Поки малюк не здатний брати активну участь у при­биранні, нехай щовечора стає свідком того, як його іграшки при­бираєте ви. Не кваплячись, показуйте йому, як і що ви робите, коментуючи при цьому кожну свою дію, повторюючи ключові слова, такі як «прибираю», «порядок», «іграшки», «ящик» та ін. У педагогічній психології існує єдина схема, яку використовують для формування в дитини того чи іншого вміння. Спочатку потріб­но пояснити дитині, що ви від неї хочете, потім продемонструвати дію, після чого виконати те саме разом з нею. Навчання можна вважати успішним, коли дитина сама,, без сторонньої допомоги, впорається із завданням. Залишається лише закріпити набуті на­вички. Батьки можуть застосувати цей спосіб, щоб привчити свого малюка до порядку і чистоти. Приблизно до кінця першого року життя в дитини з'являється інтерес до складання і діставання різ­них предметів. Саме в цей час можна розпочати привчати дитину до порядку. Спробуйте разом зібрати розкидані на підлозі іграш­ки в коробку, скласти газети і журнали. Перший день народжен­ня вже позаду, і ось маля щосили тупає ніжками! Як вам перші піші прогулянки на свіжому повітрі? Повернулися додому — не забудьте витерти ноги! До речі, це чудовий привід для купівлі но­вого барвистого килимка! У півтора року або трохи раніше малюк безсумнівно прийде в захват, якщо ви дозволите йому викинути що-небудь у відро для сміття. Правда, необхідно буде врахува­ти два моменти: по-перше, щоб довірене дитині «сміття» не ви­явилося для неї надто привабливим, по-друге, простежити, щоб малюк не сприйняв це відповідальне доручення як зелене світло для зворотних дій, адже у сміттєвому відрі напевно приховано чи­мало цікавого! Регулювати дії малюка в подібній ситуації, як і в багатьох інших, вам допоможе інтонація: наприклад, коли дитина опустила у відро непотрібний клаптик газети, щиро похваліть її, обійміть, погладьте по голівці, а якщо її хитрі оченята заблища­ли, а ручки потягнулися назад, суворо скажіть, що так чинити не можна, м'яко, але наполегливо відведіть її вбік. Використовуйте прості слова-антоніми «добре» — «погано», «можна» — «не мож­на». Покажіть, що ви незадоволень До півтора років ви можете навчити малюка відносити свої мокрі штанці у ванну, діставати з пральної машини чисту білизну. Саме від таких милих і кумед­них дрібниць, зрештою, і залежатиме, наскільки охайною зросте ваша дитина. Покажіть, де має лежати одяг малюка, і щоразу, повертаючись з прогулянки, звертайте на це його увагу. Бажано, щоб відведене для дитячих речей місце було доступне для малю­ка — це може бути нижня полиця гардеробу, низька тумбочка або шухляда комоду. Запропонуйте дитині самостійно прибрати свій одяг; якщо вона здивовано дивиться на вас, покажіть, як це треба зробити. Спочатку продемонструйте самі, а потім, вклавши кофти­ну в долоньки малюка, повторіть знову разом з ним, направляючи і коментуючи кожен рух. У два роки дитина вже здатна не про­сто прибирати речі на свої місця, а й, наприклад, складати свій одяг або розвішувати його на дитячому стільчику. У цьому віці ви також можете довірити дитині мити свою тарілочку та чашку. Більшість дітей люблять возитися у воді, і вашому малюкові це заняття напевно припаде до смаку. Для цього поставте його на ла­вочку або невисокий табурет, дайте губку, доберіть відповідний посуд — він має бути зручним і легким! Принцип такий самий: спочатку необхідно пояснити все, потім показати, як це робити, після чого виконати те саме разом з малюком, не забуваючи при цьому коментувати ваші дії. У 2,5 роки маленький помічник витре пил та поллє з лійки кімнатні рослини, а якщо ненавмисно проллє воду на підлогу, то самостійно візьме ганчірку і витре калюжу. Просто не бійтеся залучати дитину до хатньої роботи, дайте їй від­чути, що без неї вам ніяк не обійтися. Нелегкий період привчан­ня до горщика вже позаду? Дуже добре! Тоді спробуйте навчити малюка цей горщик за собою прибирати! Ну а подальший шлях вам підкаже власна фантазія! Спостерігайте, експериментуйте — і ваші старання не будуть марними. Якщо раніше малюк зацікав­лено спостерігав за вами, то тепер настала черга поспостерігати за ним. Ви помітите, що він стає більш активним, ініціативним та наполегливим. І найкращий спосіб познайомити дитину з при­биранням — це зробити його цікавим для малюка. А що ще може зацікавити маленьку дитину, як не захоплива гра?

Як зробити прибирання цікавим?

За допомогою гри можна не тільки привчити дитину до поряд­ку, а й вибудувати цілу систему виховання. Не дарма видатний російський психолог Данило Борисович Ельконін надавав грі най­важливіше значення у розвитку дитини і вважав її початком влас­них інтелектуальних форм бачення і розуміння світу. Замініть нуд­ні щовечірні вмовляння прибрати іграшки на чарівну історію про те, як ведмедик, зайчик і слон вирушають у далеку подорож — на дно «Великої Коробки», а машинки поспішають наввипередки під ліжко, щоб допомогти вибратися звідти кубику, який заблукав. Якщо ваше маля подібні історії ще не захоплюють, влаштуйте сі­мейне змагання у влучності на швидкість; конкурс «Хто швидше» або «Чия іграшка голосніше впаде». Однорічному малюкові ціл­ком сподобається така розвага. Переможець, звичайно, отримує приз. Якщо дитина вирішила проявити самостійність і вже тише зі стільця вашу блузку, щоб старанно розмазати по підлозі розчавлений помідор, не поспішайте непритомніти і постарайтеся не зриватися на крик. Від душі похваліть її, адже вона дійсно розумничка, — і спокійно запропонуйте для продовження цього захоплюючого заняття більш відповідну ганчірочку. Найчастіше хочеться в такій ситуації сказати: «Відійди! Я сама витру!» Aле перш ніж вимовити ці слова, поставте себе на місце малюка «чи захочеться вам після таких слів знову взятися до справи? Можливо, слід давати дитині не надто складні доручення. Адже ваш малюк росте — він вже майже як дорослий, тому може протерти пил, полити квіти, покласти білизну в пральну машинку. У такій відповідальній справі, як прищеплення дитині любові до порядку, необхідно зрозуміти одне: саме по собі прибирання — справи нудна і нецікава. Адже малюк не отримує задоволення від вимитої тарілки або від акуратно складеного в коробку конструкторі для нього важливо, щоб його дії оцінили, схвалили дорослі. Тож похваліть його. Маленька людина ще надто невпевнено відчував себе в абсолютно незнайомому світі і постійно потребує нашої під­тримки і схвалення. Не бійтеся розпестити дитину щедрою похва­лою навіть за незначне досягнення! Повірте, ви не залишитеся без відповіді: вона обов'язково запам'ятає і постарається порадувати вас наступного разу. Не буде зайвим, якщо за старанно викона­ну роботу малюк отримає невелику винагороду. Ну і звичайно, важливу роль відіграють любов і розуміння. Пам'ятайте про те, що дитині поки дуже складно керувати своєю увагою, тому нехай ваші заняття не перевищують кількох хвилин. Згодом добрим орі­єнтиром для вас стане сам малюк: якщо ви помітили, що ваші дії зацікавили його, продовжте гру настільки, наскільки це можливо. Якщо в дитини поганий настрій або, навпаки, вона дуже збуджена якоюсь яскравою подією, краще відкласти прибирання. Більшо­сті батьків знайомі цілі міста і держави, які маленькі архітектори зводять протягом декількох годин, а то й днів. Тут, безсумнівно, слід виявити належну повагу до творчості малюка, навіть якщо «Космічна Країна» більше нагадує «Космічний Бардак». У поді­бній ситуації заздалегідь обговоріть місце, яке можна використа­ти «під будівлі». Взагалі, від самого початку самостійного життя вашого малюка візьміть собі за правило поважати його територію і незалежність. Якщо дитина має свою кімнату або хоча б свій ку­точок, не прибирайте там без неї. Нехай ця порада може здати­ся абсурдною щодо однорічного малюка, але повірте, не потрібно нею нехтувати. Напевно, досвідченим батькам знайомі грандіозні скандали з дітьми-школярами через несанкціоноване прибирання на письмовому столі чи в кімнаті. Маленька людина, як і кожен з нас, потребує трохи самотності, вільного простору, де вона змо­же відчути себе повноправним господарем. Не позбавляйте дитину цього задоволення! Якщо ж ви, дорогі батьки, перевипробували всі способи перетворення вашого нечупари на акуратного і охай­ного малюка і ваші намагання виявилися марними, не впадайте у відчай. Зрештою, багато хто з нас усвідомлює бажання порядку лише утворивши власну сім'ю. Згадайте про те, що більшість та­лановитих і геніальних людей відрізнялися катастрофічною не­пристосованістю до побуту. Адже незважаючи ні на що ваш малюк є найкращим у світі!

Основні помилки

► Навіть якщо всі члени вашої сім'ї відрізняються охайністю, не слід сподіватися, що ваш малюк вже з народження виявиться чепуруном.

► Чимало батьків думають, що прибирання — це природний обов'язок кожного члена сім'ї, і не вважають за потрібне за­охочувати дитину до допомоги в хатніх справах. Це неправиль­но, на етапі привчання малюка до порядку похвала має бути одним з найважливіших елементів ваших дій.

► Одна з найпоширеніших помилок — це спроба змусити дитину прибирати. Для того щоб виховати в малюка любов до поряд­ку, треба його зацікавити.

► Не слід карати дитину за відмову прибрати за собою іграшки або вимити посуд. Краще піти на хитрість і у свою чергу «від­мовитися» читати книжку на ніч або грати з нею.

► Не намагайтеся навчити малюка всього відразу. Поступове і поетапне опанування нових умінь буде набагато ефективні­шим.

З раннього віку необхідно привчати дитину до самообслугову­вання, до прибирання своїх іграшок, до допомоги своїм рідним у домашній роботі. Дошкільники легко і з великим задоволенням наслідують працю батьків, виконують доручення дорослих. Спо­чатку їм просто цікаво. А поступово, якщо в сім'ї систематично заохочують до праці, хвалять за невеликі досягнення, у них вини­кає бажання допомогти дорослим, складаються трудові навички і звички, проявляється працелюбність.

Дошкільний вік — сприятливий період для формування по­зитивних рис. На основі правильного трудового виховання, отри­маного в дошкільному віці, у дітей розвиватиметься бажання пра­цювати і в старшому віці. Своєчасне трудове виховання необхід­не і для підготовки дитини до школи, де зміст навчання і життя пов'язані з працею.

Дошкільники зазвичай прагнуть активної діяльності. Тож до­рослі мають правильно спрямувати її, організовуючи ігри дітей, різні заняття, посильний труд, а також спостереження за працею дорослих.

Потрібно виховувати інтерес до результатів праці, тобто зна­ходити радість і задоволення від закінченої справи. Враховуючи, що гра і праця дошкільників тісно пов'язані,, потрібно викорис­товувати гру для заохочення дитини до праці, виховання бажан­ня працювати. Слід зазначити, що ремонтувати іграшки потрібно разом з дітьми, заохочувати до ремонту і виховувати вміння ре­монтувати. Це виховує у дитини бережливість. Виходячи з дому з дитиною, потрібно привчити її складати свої іграшки. Необхідно вміти вчасно проконтролювати її роботу. Всі види праці, які під силу дошкільникові, цінні длй його різнобічного, фізичного і пси­хічного розвитку, для формування особистості.

Чи потрібна дитині «няня»?

Ознайомлення з працею дорослих, зі світом професій дає дітям конкретні знання, сприяє вихованню поваги до праці, викликає інтерес.

Але не слід забувати, що нікому не вдалося виростити пра­целюбну людину шляхом лише бесід про важливість праці і спо­стережень за працею інших. Тільки працюючи дитина опановує навички і вміння, отримує відчуття задоволення від зробленого своїми руками.

Трудове виховання дошкільника починається із самообслуго­вування. Звичайно, умивання, одягання, самостійне вживання їжі лише умовно можна розглядати у змісті трудового виховання. Проте самообслуговування є його основою, тож потребує належної уваги.

Чимало батьків упевнені, що коли дитина вже набула певних навичок та вмінь із самообслуговування, удосконалювати їх не обов'язково. Так залишаються не використаними можливості са­мообслуговування, у дітей складається нейтральне ставлення до обов'язків, пов'язаних із самообслуговуванням.

У сім'ях, у яких приділяють належну увагу розвитку навичок і вмінь самообслуговування, діти зростають вмілими, спритними. Вони легко, без допомоги дорослих наводять порядок в ігровому куточку, витирають вологою ганчіркою пил, допомагають накри­вати стіл до обіду, застеляють свої ліжка.

Самообслуговування зазвичай вважають нераціональною, монотонною справою. Але вона необхідна. І коли дитина не хоче з тих чи інших причин працювати, вихід один — зацікав­те її результатом роботи: прибрав постіль — вона не пилиться, у кімнаті порядок; склав іграшки — в ігровому куточку поря­док, багато місця для інших ігор у кімнаті; вимив руки після їжі — чистий рушничок, одяг, іграшка, книжка. Через осмис­лення значення результату має відбуватися осмислення самого процесу праці.

Важливо приділяти більше уваги якості виконаної роботи: чи чисто, охайно, чи правильно. Не слід фіксувати увагу на швидко­сті. Вона прийде потім, коли вміння автоматизується. Діти краще сприймають пояснення батьків, якщо супроводжують їх показом. Чим менша дитина, тим легше її навчити самообслуговування за допомогою гри — цікавої, зрозумілої.

Неправильно, якщо питання самообслуговування в сім'ї розв'язують так: дорослі сказали — і крапка. Слід стимулювати бажання обслуговувати себе (тільки маленькі нічого не вміють самі, а ти вже дорослий. Спробуй сам випрати носову хустинку, і ти побачиш, ш;о в тебе вийде так само гарно, як і в мене); важ­ливо розкрити і моральний аспект проблеми самообслуговування (виконуючи роботу сам, ти звільниш від зайвої праці близьку лю­дину. Тим самим ти піклуєшся про неї, їй допомагаєш); звернути увагу на осмислення роботи (кожна людина обслуговує себе сама, і це викликає повагу до неї). І якщо дорослі пояснять це дитині, можна розраховувати, що уже в дошкільному віці вона навчиться обслуговувати себе сама.

Але турботливі мами часто щодня прибирають іграшки ди­тини, витирають взуття, одягають і роздягають дитину, годують з ложечки. Саме через це дитина тривалий час не стає самостій­ною. Деякі батьки вважають, що не слід вчити дитину, як пра­вильно виконувати дії. Але вони повинні бути «інспекторами», вимогливими і добрими. Коли ж починати залучати дитину до самообслуговування і які існують норми фізичного навантаження дитини? Завдання і вмін­ня вміщено у програмі виховання. Але не слід регламентувати трудову діяльність дітей удома. Дозвольте дошкільникові вимили підлогу у своїй кімнаті, коли він хоче це зробити.

Умови і обставини життя кожної сім'ї формують свої нормативи і вимоги до навичок самообслуговування. Слід пам'ятати, що навичок необхідно навчати, до того ж довго і терпеливо. Щоб самообслуговування стало нормою, бажанням, цей вид праці повинен стати обов'язковим. Монотонності можна уникнути за до­помогою елементів гри, змагання. Наприклад, провести гру «Хто як працює». Різнокольорові фішки позначатимуть оцінку роботи червона — вміє і старається; синя -- не вміє, але старається; ві» лена — більше руками розводить, ніж працює; коричнева — по хоче нічого робити. Важливо, щоб з'явився стимул, який розігріє інтерес дитини до праці.

Слід виключити небезпечні для життя дитини види роботи. Отже, контроль — обов'язкова умова організації праці дітей із са­мообслуговування в сім'ї. Якщо батьки знаходяться в цей час поряд із дитиною, це надає їй впевненості, спокою, стимулює бажан­ня виконати роботу якомога краще (щоб заслужити похвалу), ство­рює перспективу радості навіть від виконання малоцікавої праці, Навички самообслуговування стають автоматичними тим швидше, чим ретельніше і більш творчо ми їх формуємо.

Більший виховний ефект маг не праця як робота, а праця як турбота. Ось чому поряд із самообслуговуванням в життя малень­кої дитини входить і піклування про близьких людей. Цю функ­цію виконує господарчо-побутова праця. Адже за допомогою цього виду праці дитина залучається до повсякденної дорослої роботи і вміння турбуватися про інших.

Часто батьки не встигають викопати роботу по господарству, поспішають і автоматично не допускають дітей до можливості до­помогти, мовляв, краще не заважай. Але зрозуміло й те, що пасив­ність не сприятиме самостійності.

Хатня праця для дітей дуже цікава. Вона має три складових:

1. приготування їжі — від купування продуктів до миття посуду після їжі;

2. догляд за білизною, одягом, взуттям — прання, чистка;

3. догляд за житлом — прибирання і ремонт квартири, ремонту­вання домашньої техніки» створення затишку у квартирі.

Навіть найменший перелік видів роботи дає можливість ви­значити обов'язки для кожного члена сім'ї, навіть дошкільника. Але сьогодні, на жаль, можемо бачити в сім'ях розподіл праці на «чоловічу» і «жіночу». У таких сім'ях за порядок відповідають бабуся і мама, до чого звикає дівчинка, а тато читає газету, пере­глядає телевізор — приклад для хлопчика.

Але ніколи не пізно зламати стереотипи, оптимізувати трудову діяльність, щоб виховати повноцінну, виховану дитину. Поважати домашню працю діти навчаться тільки тоді, коли слова дорослих будуть щирими.

Часто можна почути: «Працюй! Фізична праця робить людину вмілою» або: «Будеш погано вчитися — станеш різноробочим». У такому разі повага до розумової праці формує негативне став­лення до праці фізичної як способу життя інших людей.

Слід не тільки залучати дітей до домашньої праці, а й пока­зувати необхідність нею займатися. Для цього можна використо­вувати гру «Кожній речі — своє місце». Привчаючи до порядку дітей, потрібно вимагати цього і від себе. У сім'ї можна ввести еле­мент змагань, коли діти з дорослими виконують трудові обов'язки граючись.

Слід залучати дітей до приготування обіду, генерального при­бирання, прикрашання квартири до свята, до лагодження меблів, прання, придумавши для цього цікаві завдання для кожного чле­на сім'ї з урахуванням умінь, інтересів, можливостей.

Звертайтеся до дитини як до рівної. Пояснюйте необхідність роботи, а не примушуйте виконати вимоги. Слід привчити дитину до правила: «Побачив непорядок — прибери, а не чекай, поки це зробить інший член сім'ї». Дайте дитині зрозуміти, що вона вміє виконувати обов'язки по господарству, адже засвоєння навичок хатньої праці відбувається краще, коли дитина впевнена в собі і в неї немає комплексу неповноцінності за невміння. Будинок по­винен бути місцем, де зігрівають серця.

Коментарi